Мікроелементи для саду
У ролі «вітамінів» для рослин виступають мікроелементи. На початку ХХ століття було встановлено, що, крім основних елементів живлення рослин, їм потрібні ще і з'єднання бора, марганцю Mn, міді Cu, цинку Zn, причому в дуже невеликій кількості. Ці з'єднання назвали додатковими елементами живлення рослин, або мікродобривами, а самі елементи бор, марганець, мідь, цинк -- мікроелементами. Достатньо в грунті мікроелементів, можна визначити, тільки напевно знаючи, що основних елементів живлення рослин цілком вистачає для їх нормального росту і розвитку.
До відкриття ролі мікроелементів у рослинному світі землероби прийшли не відразу. Спочатку наглядові селяни-пасічники помітили, що в одних місцях при цвітінні гречки (відомого рослини-медоносу) бджоли активно збирають мед, а в інших -- ні, причому в уподобаних бджолами гречаних посівах є і колонії рудих мурах. Потім було виявлено, що в організмі рудих мурашок вміст марганцю досягає рекордного значення -- 0,05%. Після ретельного дослідження виявилося, що квітки гречки, облюбовані бджолами, виділяють вдвічі більше нектару, а це результат наявності в ґрунті сполук марганцю. Більше нектару - краще запилення, отже, і врожай рясніше.
Не пройшло повз увагу садівників і те, що дикі яблуні, що ростуть на грунті, де рясно розростаються фіалки, мають відмінно розвинену листя і дають багато яблук. А фіалки пишно ростуть там, де в ґрунті достатня кількість сполук цинку.
І ці, і багато інших спостережень, а також аналізи грунтів з різними показниками родючості привели до висновку: треба вносити в грунт не тільки звичайні добрива, але і сполуки мікроелементів якщо їх не вистачає. Тільки там, де грунти удобрены гноєм або деревною золою, не вимагається підживлення мікроелементами: в золі та гної їх цілком достатньо.
Марганець, про який йшла мова вище, вносять у грунт восени у вигляді перманганату калію (марганцівки) або сульфату марганцю; цих солей потрібно 2-5 г на 1кв.м. Можна і обприскувати рослини слабкими водними розчинами марганцівки або сульфату марганцю (5-10 г на відро води) у весняно-літній період (перед розпусканням квіткових нирок, під час масового цвітіння і в період інтенсивного росту рослин). Якщо марганцю в грунті занадто мало, рослини дають про це знати: листя їх стають жовтуватими через «межжилкового хлорозу», який починається з країв листа і йде до його центру.
Цинк вносять у ґрунт у вигляді солі -- хлориду або сульфату цинку у кількості 0,3-0,5 г на 1кв.м. Для обприскування рослин застосовують розбавлені водні розчини цих солей (2-10 г на відро води). Помітне кількість цинку міститься у вапняках і доломите і разом з ними потрапляє у грунт при вапнуванні. Якщо цинку в грунті недостатньо, рослини страждають розеточностью і некрозом (омертвлением) листя.
Бор допомагає синтезу цукрів, збільшує стійкість рослин до нестачі грунтової вологи; при борному голодуванні» на яблунях з'являються пустоцвіти, зав'язі опадають, листя стають потворними: краї і верхівки їх відмирають, а жилки набувають червоний колір; відмирають і верхівки нирок.
Бор вносять у ґрунт у вигляді борної кислоти або бури; найчастіше це роблять навесні, змішуючи ці мікродобрива з подрібненої грунтом або дрібним піском. Для підгодівлі саду потрібно зазвичай 1,5-2,0 г бури або 0,9-1,2 г борної кислоти на 1кв.м. Щоб обприскати рослини перед цвітінням і на початку масового цвітіння, готують розчин, що містить 10-30 г бури або 6-20 г борної кислоти в невеликій кількості гарячої води, а потім цей розчин розбавляють холодною водою до 10л. Багаті чорноземи бором і не потребують в цьому микроудобрении.
Недолік міді в почве дает о себе знать тем, что на молодых листьях яблонь появляются коричневые пятна, а кончики их белеют. Верхушки побегов увядают и отмирают, поэтому при хроническом недостатке меди в течение ряда лет плодовое дерево становится больше похоже на куст. Картофель и помидоры при нехватке меди склонны к заболеванию фитофторой. Обычно в почве вполне достаточно меди, особенно в тех местах, где применялись в качестве ядохимикатов бордосская смесь. Однако на осушенных болотах и торфяниках этого микроэлемента может оказаться слишком мало, и тогда его недостаток восполняют, опрыскивая растения мідним купоросом.
Мікроелементи в саду найчастіше вносять шляхом обприскування рослин по листю - так само, як при позакореневому підживленні.
Концентрація водного розчину добрива повинна становити:
Борна кислота - 0,8--1,2 г/л.
Бура - 0,2-1,6 г/л.
Суперфосфат - 3-4 г/л.
Карбамид (мочевина) - 3,2-4,0 г/л.
Медный купорос - 0,2-0,4 г/л.
Молибдат аммония - 0,1-0,2 г/л.
Сульфат калия - 0,8-1.2 г/л.
Сульфат магния - 1,2--1,6 г/л.
Сульфат марганца - 0,4--0,8 г/л.
Сульфат цинка - 0,4-0,8 г/л.
Калий хлористый - 0,4-0,8 г/л
Опрыскивание надо проводить рано утром или поздно вечером, а днем -- только при облачной, но не дождливой погоде.
Чрезмерная концентрация водных растворов удобрений вредна; на листьях появляются ожоги, особенно опасные для молодых растений.
Тому навесні зміст добрив у водних розчинах для позакореневого підживлення має бути нижчим.
